Гонконг - адміністративний район в Китайській Народній Республіці. Кілька десятків років тому, корупція у цьому місті охопила 94% державних органів влади. 
Боротьба з хабарництвом розпочалась з приходом Губернатора Гонконгу - Мюррей Маклехоуз. Вже у перші роки його керівництва було створено Незалежну комісію у боротьбі з корупцією, яка повністю була незалежна від будь-яких державних органів. Комісія працювала в трьох напрямках: виявлення корупціонерів, профілактика та аналіз нових схем корупції, пропаганда. Працівники Комісії мали не обмежені права (при найменшій підозрі в корупції вони мали право провести перевірку в будь-якому відомстві і міністерстві).
За роботою Комісії стежили громадські організації з представників інтелігенції та бізнесу. У випадку виникнення в громадськості підозри до будь-якого члена Комісії - відразу вживалися міри по його звільненню.
Наступним кроком Мюррей Маклехоуз стала відміна для чиновників поняття «презумпція невинуватості». В боротьбу з корупцією вступив принцип “доведи, що купив майно не за хабарі”. Особа, яка не змогла довести джерело свої статків без зволікань потрапляла до в’язниці. 
До речі, одним із перших високопоставлених чиновників, який був заарештований за хабарі, був саме начальник поліції Гонконгу.
Усі засоби масової інформації міста були наділені повною свободою антикорупційних публікацій та власних розслідувань. Запрацювала гаряча лінія щодо повідомлень про корупцію. Підозрюваним особам заморожували банківський рахунок і вимагали від них пояснень щодо джерела та способа отримання доходів і великих дарунків.
На законодавчому рівні була закріплена умова, що дача хабара в результаті вимагання не є злочином. Тобто, якщо особа дає хабар чиновнику, то винен тільки чиновник, а така особа звільняється від відповідальності. А тому люди не боялися дзвонити на “гарячу лінію” Комісії і скаржитися на корупціонерів.
В результаті проведених Мюррей Маклехоуз заходів у боротьбі з корупцією чисельність корумпованих чиновників знизилася з 94% до 2-3%. На даний час Гонконг займає 13 сходинку світового антикорупційного рейтингу.
Як бачимо, головне не кількість органів, які займаються боротьбою з корупцією, а якість роботи працівників відповідних органів.