Потрапляючи в місця позбавлення волі, засуджені опиняються в обмеженому просторі і для поліпшення свого становища вдаються до різноманітних хитрощів. Співробітники Державної пенітенціарної служби, замість того щоб виправляти та змінювати хід мислення людини, навпаки сприяють вчиненню протиправних діянь у виправних установах і багато хто із спецконтингенту швидко знаходить серед персоналу тих, хто, зневажаючи принципами моралі і права, готовий скористатися посадовим становищем заради власної вигоди.

Так, наприклад, цього тижня на систематичних хабарах було затримано фельдшера медичної частини однієї з виправних колоній у Київській області, який вимагав гроші від засуджених за незаконне переправлення на територію режимного об’єкту заборонених предметів. Кожну свою «послугу» зловмисник оцінював від 1 000 гривень, залежно від різновиду речей, які він протиправно постачав до виправного закладу.

Найчастіше співробітники, що беруть хабар, навіть не замислюються про те, що їх дії породжують у свідомості засуджених почуття вседозволеності і безкарності. Така поведінка здійснює не виправний, а розтліваючий вплив і має каратися.
Для контрасту можна навести практичні напрацювання американської виправної системи, яка ще донедавна також працювала за принципом – “закрити та викинути ключі”. Але наукові напрацювання та статистичні дані показали, що нерозумно витрачати бюджетні гроші суто для того, щоб “закривати” людей і на виході мати закоренілих рецидивістів. Натомість вони почали розвивати реабілітаційні програми, які довели свою ефективність і виявилось, що вони дійсно здатні змінювати людей.

Нещодавно своїм досвідом з цього питання поділився харківський правозахисник Вадим Човган, який звертає увагу суспільства на те, що тюрма – це не армія і не каторга, а місце для реабілітації. І на прикладі Каліфорнійської тюремної системи пояснив, як саме повинні працювати сучасні виправні заклади (кому цікаво - https://www.facebook.com/vadym.chovgan.9/posts/342702989724664).