Усім, хто знайомий з творчістю Остапа Вишні, повинен бути відомий цей шедевральний флейтон, який не втратив свою актуальність навіть через століття (ну майже століття) з моменту публікації.
Взагалі-то, флейтон, за всіма канонами є недовговічним – висміяв тему та й канув у небуття. Але саме з цим твором трапилось по-іншому, бо через весь його текст червоною лінією простежуються тема корупції, яка і на сьогодні є чи не найголовнішою проблемою будь-якої держави.

У ті часи, як власне і зараз, у багатьох людей превалювала хибна думка, що красти у держави то є нормально, бо це ж нічиє. Але це не так, то народне – тобто наше.

Узагальнений образ можновладця, що описаний у творі, майже нічим не відрізняються від типового сучасного корупціонера…ну хіба що розмахом та апетитами.

Ну і от Вам приклад “економії” від Харківських комунальників – днями правоохоронцями було викрито керівників двох дорожньо-експлуатаційних філій міського комунального підприємства Харкова, які організували протиправну схему привласнення будівельних матеріалів, призначених для ремонту автомобільних шляхів міста (стан доріг це окрема тема, яка вже стала “притчею во язицех”, бо то не дороги!). Задокументовано кілька фактів зловживання службовим становищем вищевказаними особами на суму понад 100 000 гривень, а затримання відбулось у середмісті Харкова під час отримання грошей за чергову партію “списаного” асфальтобетону.

Ну і як не згадати теоретичний, але дуже влучний, висновок Вишні наприкінці твору, де він закликає вибивати “клин клином” - “трусонути”, “всипати” та “посадити на усушку” тих, хто наживається за наш рахунок!