10 років тому саме корупція в Румунії була головною перешкодою для вступу країни до Європейського Союзу. А вже у 2016 році Румунія зайняла 58 місце в індексі сприйняття корупції.
У 2005 році було створено Національне антикорупційне управління (НАУ). Його головним завданням є боротьба з корупцією серед топ-чиновників. Відомство включає в себе функції звичайної поліції, а також прокуратури, це дозволяє значно заощадити час.
За весь період функціонування даного відомства політики неодноразово намагалися змінити антикорупційне законодавство. Але, коли на вулиці міст почали виходити люди та організовувати масові протести, політики були змушені “трошки замислитися”. 
Також, у Румунії функціонує Національне агентство з питань доброчесності. Воно спеціалізується на конфлікті інтересів. Фахівці агентства детально вивчають декларації всіх державних чиновників. Це стосується не тільки президента або прем'єра, а й працівників поліції, митників, а також членів ради правління великих корпорацій. Будь-який громадянин може вивчити декларацію. Якщо він знаходить невідповідність, то може вимагати через суд, щоб таке майно було конфісковано.
Для того, щоб такий антикорупційний апарат функціонував, його забезпечили фінансовою та юридичною незалежністю. Тому, на даний час Національне антикорупційне управління фінансується з державного бюджету через генеральну прокуратуру.
За майже 14 років існування НАУ суди винесли 900 обвинувальних вироків. Наразі у в'язницях Румунії налічується більш ніж 1500 топ-корупціонерів, серед яких є міністри, колишній прем’єр-міністр, судді та мери міст.
У Румунії існує інститут цивільної конфіскації. Особливість його в тому, що в ньому немає обвинуваченого. Людині не потрібно виправдовуватися. Він тільки повинен довести, що цей будинок або гроші належать йому. Це допоможе розглядати справи про корупцію швидше.
Як бачимо, для боротьби з корупцією не потрібно створювати низку антикорупційних органів та роздувати їх штат. Достатньо лише того, щоб антикорупційні органи були незалежні від будь-якого зовнішнього впливу, а суспільств не давало зробити себе заручником потреб можновладців.