Як у медійній спільноті все
частіше зустрічається політична джинса так і в діяльності різносортних громадських
організацій все яскравіше проявляються замовні матеріали. І хоча до виборів ще
багато часу, завуальовані піар-акції (на кшталт різноманітних форумів, “віче”
та семінарів) та чорний піар вже починають захоплювати увагу громадян.
У наш час поняття “громадський
активіст” нівелюється як і “чесний журналіст”. Для багатьох з них слова стали робочим
інструментом за допомогою якого дуже просто можна вирішувати “необхідні питання”.
На превеликий жаль в Україні
діяльність громадських організацій стає все більш професійною і тому дуже
важливо навчитись “відокремлювати зерна від плевел”.
В першу чергу основним критерієм
того, що людина є громадським діячем є те, що її дії не носять корисливого
характеру. Тобто вона не отримує винагороду саме за свою громадську діяльність.
По-друге, необхідно звертати
увагу на напрямок дії організації чи громадського діяча. Якщо хтось регулярно критикує
одну й ту ж саму особу/організацію (особливо якщо це відбувається без надання
фактів), то це явно робиться на замовлення третіх осіб.
По-третє, боротися (критикувати)
з усіма й одразу не можливо. У активістів є певний інтерес у покращенні того чи
іншого аспекту суспільного життя, саме навколо якого і утворюється їх цільова
аудиторія.
Не менш значущим критерієм оцінки
громадської організації є строк її існування та результати її діяльності. Ті
особи, що прикриваються поняттям громадського активіста для відпрацювання
грантів чи грошей спонсорів переважно “довго не живуть”. Справу зробили та
пішли. Нема грошей, нема й активістів.
